Жизнь монастыря

Свято-Преображенський жіночий монастир Київськой Єпархії, вже на протязі місяця приймає біженців з міста Луганськ, де проходять бойові дії. Як правило з місць бойових дій прибувають цілими сім’ями. Переважно це жінки з маленькими дітьми та люди похилого віку. Важко добираючись на мирну територію, потерпілі ще дуже довго не можуть прийти до тями. Тому священики обителі намагаються надати не тільки духовну допомогу, але ще і морально підтримати, таким чином виконуючи роль психологів. Кількість біженців постійно коливається приблизно від 10 до 15 осіб.Це зв’язано з тим, насамперед, що в обителі не хватає попросту місць. Монастир існує лише 10 років. Розташований він на території колишнього дитячого санаторію, але практично всі приміщення не пригодні для проживання. Ті невеличкі житлові приміщення, які за цей час були відремонтовані, вмістили лише невелику кількість насельників монастиря та потерпілих. Дякуючі Богові, священники Бородянького благочиння відгукнулися на людську біду і допомагають посильно продуктами харчування та одягом. Самі же біженці, наскільки їм хватає сил, допомагають насельникам монастиря в їх кожноденній праці. Так як серед біженців багато дітей, то воно стали частими прихожанами монастирських богослужінь. Виникає дуже багато всіляких побутових потреб і попросту кажучи фінансових нужд, але не зважаючи на це монастир і на далі продовжує свою благодійницьку допомогу, пам’ятаючи слова Спасителя про те, що не має більшої любові, як та любов, яка положить свою душу за життя іншого…